.png)
Нова концепція реалізації перевезень вантажів малими партіями – невдачі та успіхи сучасних ідей
Технологія перевезень на основі модульних поїздів, яка пропонувала розширити доступ до залізничної інфраструктури, що надасть можливість підвищити конкурентоспроможність залізниць з вантажним автомобільним транспортом на маршрутах середньої дальності вперше з'явилася у середині 1990-х років у Німеччині і одразу отримала схвальні відгуки. Дана технологія відповідала футуристичному напрямку розвитку залізниць світу і була заснована на нових рухомих одиницях – самохідних модульних дизель-поїздах типу CargoSprinter (freight multiple unit), а от як її змогли реалізувати у нашому прагматичному залізничному світі досить цікаво.
Поїзд CargoSprinter має кабіни для управління з обох кінців, складається з п’яти платформ, на які можливим є навантаження 40-футових контейнерів. Дані поїзди можуть працювати за системою багатьох одиниць (тобто зчіплюються і декілька поїздів можуть здійснювати рух під управлінням з однієї кабіни).
Такий підхід дозволяє збирати вантажі на малодіяльних дільницях, після чого з’єднувати модулі і пересуватись єдиним поїздом на магістральних напрямках в пункти призначення. Дані поїзди надають можливість зменшити час на маневри, так як є можливість зміни кабіни, наявність автокрану дозволяє здійснити навантаження контейнерів майже на кожній під’їзній колії, невелика маса поїзда зменшує витрати на енергоресурси та дозволяє здійснювати рух на дільницях зі швидкістю пасажирських поїздів. Гнучкість та швидкість доставки є важливими перевагами даної технології.
Але не все так сталося, як гадалося. Так, багато вчених та спеціалістів відмічають перспективність даної концепції, але все ж таки на практиці, з першої спроби, концепція CargoSprinter не вдалась як комерційний проект.
Історія така. Перші CargoSprinter були розроблені компанією Windhoff GmbH (Німеччина) в середині 1990-х на замовлення Deutsche Bahn. У 1997 році були побудовані 7 поїздів для випробувань. Пілотний проект був реалізований в сполученнях між Гамбургом, Бременом, Оснабрюкком та аеропортом Франкфурта-на-Майні. Реалізація проекту тривала майже рік, після чого його зупинили.
Причиною цього стали технічна недосконалість даних поїздів – виникало багато несправностей. Але навіть коли поїзди були справними, за будівельних робіт та інтенсивного руху поїзди довго чекали відправлення і часто затримувались. Причиною збою графіку руху також був недосконалий механізм вибору часу руху CargoSprinter по дільницям, що призводило до проблем в їх пропуску. Важливим також є фактор вартості поїзда, в кінцевому варіанті його вартість зросла майже удвічі, що було занадто дорого для залізничних операторів.
Однак, слід зазначити, дану концепцію не слід вважати безперспективною. По-перше компанія змогла продати 50 поїздів на залізниці Англії та Австралії. Нове життя отримали модифікації даних поїздів під пожежні та рятувальні версії поїздів (посилання), отримало розвиток встановлення спеціального обладнання для ремонту інфраструктури (обслуговування ліній високошвидкісних ліній - Нідерланди і Тайвань).
Версія CargoSprinter для компанії CRT Group Австрія. Фото 2009 року.
Це вже версія CargoSprinter для Австралії
Дана концепція була використана іншими, так компанія JR Freight на залізницях Японії у 2004 році ввела в експлуатацію контейнерний поїзд з розподіленою тягою на електротязі. Фото поїзду типу М250 серії Series Super Rail Cargo виробництва компаній Nippon Sharyo, Kawasaki Heavy Industries і Toshiba наведено нижче
Не зупинилося їх застосування для перевезення вантажів. Так у Швейцарії існує проект перевезень вантажів, так званими поїздами-шатлами (англ., Marti Express Shuttle). Даний поїзд виробництва Waggonfabrik Talbot.
Слід зазначити, що ідея отримала життя і можна лише спостерігати, як дана технологія завойовує споживача.
Читати додатково:
Сервісні технології візуалізації мап руху поїздів стають важливою необхідністю для залізничних компаній в усьому світі
Постіндустріальна економіка та вантажні перевезення на залізницях Японії
0 коментарі: